1. Словник української мови у 20 томах

руйнач

РУЙНА́Ч, а́, ч., розм.

Те саме, що руйнівни́к.

Тепер, коли святу грозу гармати Несуть на Захід і земля стріча Достойну смерть убивці й руйнача, – Ви [О. Довженко], що вливали “Ніччю перед боєм” Ослаблим – міць, стократну міць – героям, Прийміть од мене прості ці слова (М. Рильський);

Хоч ми звикли лаяти Семенка сяким-таким руйначем, однак у його системі не менше позитивного, конструктивного елемента (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руйнач — руйна́ч іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. руйнач — -а, ч., розм. Те саме, що руйнівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. руйнач — РУЙНІВНИ́К (той (те), хто (що) руйнує що-небудь), РУЇ́ННИК, РУЙНА́Ч, НИЩИ́ТЕЛЬ рідко. Рух руйнівників машин почався разом із виникненням машинного виробництва (з підручника); Руїнників прогнали ми далеко (М. Словник синонімів української мови
  4. руйнач — РУЙНА́Ч, а, ч., розм. Те саме, що руйнівни́к. Тепер, коли святу грозу гармати Несуть на Захід і земля стріча Достойну смерть убивці й руйнача,— Ви [О. Довженко], що вливали «Ніччю перед боєм» Ослаблим — міць, стократну міць — героям, Прийміть од мене прості ці слова (Рильський, II, 1960, 217). Словник української мови в 11 томах