1. Словник української мови у 20 томах

руйнація

РУЙНА́ЦІЯ, ї, ж., розм.

Те саме, що руйнува́ння.

Були всі війни великі: то з турками, то з татарами, то з ляхами. Страшенно великі були руйнації (з легенди);

Прорив води у котлован загрожував руйнацією цілої дамби (Г. Коцюба);

Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх [селян] співвинними в руйнації батьківського маєтку (Н. Кобринська);

– Ми з ним критично розглянули всі руйнації, які завдав вогонь моїй фізіономії, і він вирішив, що треба зробити дві-три пересадки шкіри (Ю. Яновський);

Екологічна руйнація не визнає політичних кордонів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руйнація — руйна́ція іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. руйнація — [руйнац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. руйнація — -ї, ж., розм. Те саме, що руйнування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. руйнація — РУЙНУВА́ННЯ (дія, в процесі якої руйнують, нищать що-небудь), РУЙНА́ЦІЯ, РУЇ́НА, РОЗВА́Л, НИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩЕННЯ, ЛАМА́ННЯ, РОЗБИВА́ННЯ, РОЗВА́ЛЮВАННЯ, РОЗО́РЕННЯ рідше, РО́ЗРУЙ поет., рідко. Словник синонімів української мови
  5. руйнація — РУЙНА́ЦІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що руйнува́ння. Прорив води у котлован загрожував руйнацією цілої дамби (Коцюба, Нові береги, 1959, 383); Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників... Словник української мови в 11 томах