руйнуючий
РУЙНУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який знищує, руйнує.
Непокірною, все руйнуючою хвилею дмухнув вітер голосів – і вмить здув усе (С. Васильченко);
Не минає року, щоб не пронесли вони [половці], як нищівний, усе руйнуючий смерч, по Руській землі, змітаючи городи [міста] і села на своєму шляху. Скільки сил коштує боротися з ним! (В. Малик);
// у знач. прикм.
Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (М. Зарудний);
Скрізь .. філоксера заклала свою колонію, почала тиху, повільну, але руйнуючу працю (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руйнуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до руйнувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руйнуючий — РУЙНУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до руйнува́ти. Непокірною, все руйнуючою хвилею дмухнув вітер голосів — і вмить здув усе (Вас., І, 1959, 316); // У знач. прикм. Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (Зар., На.. Словник української мови в 11 томах