1. Словник української мови у 20 томах

руйнівний

РУЙНІВНИ́Й, а, е.

Який руйнує що-небудь.

На полях вистигають повноколосі жита, переливаються мідними струнами арф високі пшениці. Аж не віриться, що цією землею ще так недавно пройшла страшна, руйнівна сила (Ю. Збанацький);

Крім відокремлення князівств, на економічному становищі Києва [у XII ст.] і Київської землі тяжко позначалися руйнівні князівські усобиці і напади половців (з наук. літ.);

Якщо її [деревину] своєчасно не просушити, то при несприятливих умовах в її клітинах відбуваються певні біохімічні зміни, що сприяють руйнівній дії грибків (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руйнівний — руйнівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. руйнівний — див. нищівний Словник синонімів Вусика
  3. руйнівний — [руйн'іўний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. руйнівний — -а, -е. Який руйнує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. руйнівний — НИЩІВНИ́Й (який має велику руйнівну, знищувальну силу); РАЗЮ́ЧИЙ, УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ) заст. (перев. про удар, вогонь із зброї тощо); ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (який завдає нищівного удару). Словник синонімів української мови
  6. руйнівний — РУЙНІВНИ́Й, а, е. Який руйнує що-небудь. На полях вистигають повноколосі жита, переливаються мідними струнами арф високі пшениці. Аж не віриться, що цією землею ще так недавно пройшла страшна, руйнівна сила (Збан. Словник української мови в 11 томах