руйнівник
РУЙНІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто (те, що) руйнує що-небудь.
Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (з навч. літ.);
Людське милосердя закладається в душі ще з раннього віку, і цей момент не можна пропустити педагогам, щоб ростити дитину захисником, а не руйнівником природи (з газ.);
Хімічний елемент фтор, давно відомий як руйнівник речовин, тепер стає творцем (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руйнівник — руйнівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- руйнівник — I знищувач, нищитель, руїнник II див. ворог Словник синонімів Вусика
- руйнівник — -а, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руйнівник — РУЙНІВНИ́К (той (те), хто (що) руйнує що-небудь), РУЇ́ННИК, РУЙНА́Ч, НИЩИ́ТЕЛЬ рідко. Рух руйнівників машин почався разом із виникненням машинного виробництва (з підручника); Руїнників прогнали ми далеко (М. Словник синонімів української мови
- руйнівник — Руї́нник, -ка і руйнівни́к, -ка́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- руйнівник — РУЙНІВНИ́К, а́, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (Нова іст. Словник української мови в 11 томах