руйнівник
I
знищувач, нищитель, руїнник
II
див. ворог
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руйнівник — руйнівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- руйнівник — -а, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руйнівник — РУЙНІВНИ́К, а́, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- руйнівник — РУЙНІВНИ́К (той (те), хто (що) руйнує що-небудь), РУЇ́ННИК, РУЙНА́Ч, НИЩИ́ТЕЛЬ рідко. Рух руйнівників машин почався разом із виникненням машинного виробництва (з підручника); Руїнників прогнали ми далеко (М. Словник синонімів української мови
- руйнівник — Руї́нник, -ка і руйнівни́к, -ка́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- руйнівник — РУЙНІВНИ́К, а́, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (Нова іст. Словник української мови в 11 томах