1. Великий тлумачний словник сучасної мови

руйнівник

руйнівни́к

-а, ч.

Той, хто (те, що) руйнує що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руйнівник — руйнівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. руйнівник — I знищувач, нищитель, руїнник II див. ворог Словник синонімів Вусика
  3. руйнівник — РУЙНІВНИ́К, а́, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. руйнівник — РУЙНІВНИ́К (той (те), хто (що) руйнує що-небудь), РУЇ́ННИК, РУЙНА́Ч, НИЩИ́ТЕЛЬ рідко. Рух руйнівників машин почався разом із виникненням машинного виробництва (з підручника); Руїнників прогнали ми далеко (М. Словник синонімів української мови
  5. руйнівник — Руї́нник, -ка і руйнівни́к, -ка́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. руйнівник — РУЙНІВНИ́К, а́, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (Нова іст. Словник української мови в 11 томах