рулювати
РУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., що і без дод.
1. Правити рулем.
2. Повертаючи руль або те, що його замінює, вести, примушувати рухатися що-небудь у певному напрямку.
Петро Максимович узяв весло, а друге взяв Василько і сів на кормі, щоб рулювати (О. Донченко).
3. розм. Їхати, йти, рухатися.
– Шефе! рулюй на Лісовий (А. Крижанівський).
4. жарг. Уживається при намаганні вигнати когось або змусити піти кудись.
– Рулюй звідси!
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рулювати — рулюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- рулювати — -юю, -юєш, недок., перех. і неперех. 1》 Правити рулем. 2》 Повертаючи руль або те, що його заміняє, вести, примушувати рухатися що-небудь у певному напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рулювати — КЕРМУВА́ТИ (спрямовувати рух судна, літака, автомашини тощо за допомогою керма), РУЛЮВА́ТИ, СТЕРНУВА́ТИ (керувати рухом судна, човна і т. ін.). Словник синонімів української мови
- рулювати — РУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. і неперех. 1. Правити рулем. 2. Повертаючи руль або те, що його заміняє, вести, примушувати рухатися що-небудь у певному напрямку. Петро Максимович узяв весло, а друге взяв Василько і сів на кормі, щоб рулювати (Донч., V, 1957, 97). Словник української мови в 11 томах