1. Словник української мови у 20 томах

рунець

РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн.

Біла хустина або шматок полотна.

– Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рунець — руне́ць іменник чоловічого роду біла хустина Орфографічний словник української мови
  2. рунець — -нця, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна. Овечий рунець — паразитична безкрила комаха родини кровососкових; живе здебільшого у вовні на тілі овець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рунець — РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна. — Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Барв., Опов.., 1902, 150). Словник української мови в 11 томах