рунець
руне́ць
-нця, ч., етн.
Біла хустина або шматок полотна.
Овечий рунець — паразитична безкрила комаха родини кровососкових; живе здебільшого у вовні на тілі овець.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рунець — руне́ць іменник чоловічого роду біла хустина Орфографічний словник української мови
- рунець — РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна. – Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
- рунець — РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна. — Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Барв., Опов.., 1902, 150). Словник української мови в 11 томах