1. Словник української мови у 20 томах

русалчин

РУСА́ЛЧИН, а, е.

Прикм. до руса́лка; належний русалці.

Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину (Леся Українка);

– Я чув колись легенду, – замріяно продовжував Франтішек Слівка. – В ній розповідається, як маленький хлопчик підслухав хоровод русалок, а потім ходив по всьому світу й грав на скрипці русалчині пісні (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. русалчин — руса́лчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. русалчин — -а, -е. Прикм. до русалка; належний русалці. Русалчин Великдень — за народними повір'ями – свято русалок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. русалчин — Руса́лчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. русалчин — РУСА́ЛЧИН, а, е. Прикм. до руса́лка; належний русалці. Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину (Л. Укр., III, 1952, 191); — Я чув колись легенду,— замріяно продовжував Франтішек Слівка. Словник української мови в 11 томах