русалчин
РУСА́ЛЧИН, а, е. Прикм. до руса́лка; належний русалці.
Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину (Л. Укр., III, 1952, 191);
— Я чув колись легенду,— замріяно продовжував Франтішек Слівка.— В ній розповідається, як маленький хлопчик підслухав хоровод русалок, а потім ходив по всьому світу й грав на скрипці русалчині пісні (Загреб., Європа 45, 1959, 329).
◊ Руса́лчин вели́кдень — за народними повір’ями — свято русалок.
— Я страх боюсь, що мене русалки залоскочуть.— Дак то ж на русалчин великдень (Гр., II, 1963, 333).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- русалчин — руса́лчин прикметник Орфографічний словник української мови
- русалчин — -а, -е. Прикм. до русалка; належний русалці. Русалчин Великдень — за народними повір'ями – свято русалок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- русалчин — РУСА́ЛЧИН, а, е. Прикм. до руса́лка; належний русалці. Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину (Леся Українка); – Я чув колись легенду, – замріяно продовжував Франтішек Слівка. Словник української мови у 20 томах
- русалчин — Руса́лчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)