1. Словник української мови в 11 томах

русалчин

РУСА́ЛЧИН, а, е. Прикм. до руса́лка; належний русалці.

Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину (Л. Укр., III, 1952, 191);

— Я чув колись легенду,— замріяно продовжував Франтішек Слівка.— В ній розповідається, як маленький хлопчик підслухав хоровод русалок, а потім ходив по всьому світу й грав на скрипці русалчині пісні (Загреб., Європа 45, 1959, 329).

◊ Руса́лчин вели́кдень — за народними повір’ями — свято русалок.

— Я страх боюсь, що мене русалки залоскочуть.— Дак то ж на русалчин великдень (Гр., II, 1963, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. русалчин — руса́лчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. русалчин — -а, -е. Прикм. до русалка; належний русалці. Русалчин Великдень — за народними повір'ями – свято русалок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. русалчин — РУСА́ЛЧИН, а, е. Прикм. до руса́лка; належний русалці. Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину (Леся Українка); – Я чув колись легенду, – замріяно продовжував Франтішек Слівка. Словник української мови у 20 томах
  4. русалчин — Руса́лчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)