ручний

РУЧНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до рука́ 1.

Ручна робота;

Ручний спосіб.

2. Який здійснюється руками, без застосування машин.

Для орієнтації корабля на випадок ручного керування космонавт використовує оптичний орієнтатор, який дає змогу визначати положення корабля у відношенні до Землі (з наук.-попул. літ.);

Комплексна механізація приведе до ліквідації ручних вантажно-розвантажувальних робіт і виключить важку працю при виконанні основних і допоміжних виробничих операцій (з газ.);

// Який приводять у дію руками.

У Головатих були чималі ручні санки (С. Добровольський);

В довгій майстерні шипить ручний токарний станок, величезне колесо якого крутить хлопчак років дванадцяти (М. Стельмах);

// Який виготовляється руками.

Ручне полотно.

3. Такий, що можна нести в руках (про багаж, кладь і т. ін.).

Хлопчик здав чемодан до камери схову ручного багажу (І. Багмут);

// Який носять на руці, руках.

Поглянувши на ручний годинник, навіть прискорив [Захар] ходу (Іван Ле).

4. Який звик до людини, не боїться її (про тварину).

Білка наша зовсім ручна і з рук їжу бере (О. Копиленко).