1. Словник української мови у 20 томах

ряботіння

РЯБОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія і стан за знач. ряботі́ти.

Не до душі прийшлася вона [Одеса] йому з своїм ряботінням, галасом та неспокоєм курорту (Дніпрова Чайка);

Насичене благосною силою, осяяне усміхом мудрої вибачливості, прорізане зморшками вічності лице злегка нахилене донизу, до застиглого ряботіння голів (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ряботіння — ряботі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ряботіння — -я, с., розм. Дія і стан за знач. ряботіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ряботіння — РЯБОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. ряботі́ти. Не до душі прийшлася вона [Одеса] йому з своїм ряботінням, галасом та неспокоєм курорту (Дн. Чайка, Тв., 1960, 112). Словник української мови в 11 томах