ряджений

РЯ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ряди́ти 1.

Величання [імператора] супроводжувалися танцями й музикою, виступали тут міми або ряджені скурри, скамрахи або масхари, атлети, блазні, потішники (П. Загребельний).

2. у знач. ім. ря́джений, ного, ч.; ря́джені, них, мн. Людина, одягнена в маскарадний костюм або в незвичний одяг.

Гули бубни, гули гуслі. Танцювали ряджені – у вивернутих вовною назовні кожухах, з розмальованими обличчями, схожі на диких звірів, чортів, відьом та русалок. Потім коніи мчали далі, і в їхніх гривах розвівалися на вітрі барвисті стрічки, і над селом лунав дзвінкий дівочий сміх та парубоцький жарт (В. Малик);

В санях з музикою та співами мчали ряджені (З. Тулуб).