1. Словник української мови у 20 томах

рівненький

РІВНЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до рі́вний 1–5.

Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Марко Вовчок);

Позад них визначались на чорній, як оксамит, землі рівненькі рядки буряків (І. Нечуй-Левицький);

Він .. – високий та рівненький собі, мов ясенок (П. Куліш);

Співають [дівчата]: “Порадь мене, Мій батеньку, Кого в дружечки брати. – Бери, доненько, Собі рівненьку, Щоб не було гнівненько” (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рівненький — рівне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рівненький — див. рівний Словник синонімів Вусика
  3. рівненький — -а, -е. Пестл. до рівний (у 1-5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рівненький — рівне́нький : ◊ рівне́нько як в а́птеці, ні цвяха ме́нше вул. дуже точно, до копійки (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. рівненький — РІВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до рі́вний (у 1-5 знач.). Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Вовчок, VI, 1956, 310); Позад них визначались на чорній, як оксамит, землі рівненькі рядки буряків (Н.-Лев., II, 1956, 32); Він.. Словник української мови в 11 томах
  6. рівненький — Рівний, -а, -е 1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору — не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю. Чуб. V. 1034. 2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Левиц. І. 262. Словник української мови Грінченка