рівненько
РІВНЕ́НЬКО.
Присл. до рівне́нький.
Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Панас Мирний);
Вона на його не дивиться, а він для неї ж то й стоїть отут рівненько, як стріла (П. Куліш);
– Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Л. Глібов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рівненько — рівне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- рівненько — Присл. до рівненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рівненько — РІВНЕ́НЬКО. Присл. до рівне́нький. Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Мирний, І, 1949, 154); Веретенце завертиться; Нитка чиста і тоненька Побіжить з пучок рівненько (Пісні та романси.. Словник української мови в 11 томах
- рівненько — Рівно нар. 1) Ровно, гладко. Чи так у вас, як у нас всюди полем рівно? н. п. Рівно — хоть покотись. Полт. 2) Ровно, прямо. Ой у полі на чистім роздоллі там стояло рівно два дубочки. Чуб. V. 298. 3) Равно, одинаково. Словник української мови Грінченка