рівненько

Рівно

нар.

1) Ровно, гладко. Чи так у вас, як у нас всюди полем рівно? н. п. Рівно — хоть покотись. Полт.

2) Ровно, прямо. Ой у полі на чистім роздоллі там стояло рівно два дубочки. Чуб. V. 298.

3) Равно, одинаково. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном.

4) Въ уровень. Рости, хмелю, над водою рівно з тичиною. Чуб. V. 110. ум. рівненько, рівнесенько.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рівненько — РІВНЕ́НЬКО. Присл. до рівне́нький. Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Панас Мирний); Вона на його не дивиться, а він для неї ж то й стоїть отут рівненько, як стріла (П. Словник української мови у 20 томах
  2. рівненько — рівне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. рівненько — РІВНЕ́НЬКО. Присл. до рівне́нький. Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Мирний, І, 1949, 154); Веретенце завертиться; Нитка чиста і тоненька Побіжить з пучок рівненько (Пісні та романси.. Словник української мови в 11 томах
  4. рівненько — Присл. до рівненький. Великий тлумачний словник сучасної мови