1. Словник української мови в 11 томах

рівненько

РІВНЕ́НЬКО. Присл. до рівне́нький.

Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Мирний, І, 1949, 154);

Веретенце завертиться; Нитка чиста і тоненька Побіжить з пучок рівненько (Пісні та романси.., II, 1956, 113);

Вона на його не дивиться, а він для неї ж то й стоїть отут рівненько, як стріла (П. Куліш, Вибр., 1969, 300);

— Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Гл., Вибр., 1951, 237).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рівненько — рівне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. рівненько — Присл. до рівненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рівненько — РІВНЕ́НЬКО. Присл. до рівне́нький. Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Панас Мирний); Вона на його не дивиться, а він для неї ж то й стоїть отут рівненько, як стріла (П. Словник української мови у 20 томах
  4. рівненько — Рівно нар. 1) Ровно, гладко. Чи так у вас, як у нас всюди полем рівно? н. п. Рівно — хоть покотись. Полт. 2) Ровно, прямо. Ой у полі на чистім роздоллі там стояло рівно два дубочки. Чуб. V. 298. 3) Равно, одинаково. Словник української мови Грінченка