рідкість

РІ́ДКІСТЬ, кості, ж.

1. Властивість за знач. рідки́й 3–6.

У мідному віці сфера застосування металу була дуже обмежена. Пояснюється це не тільки відносною рідкістю родовищ міді й трудністю доставки її, а й тим, що цей м'який метал був малопридатний для виготовлення гострих і міцних інструментів та зброї (з наук. літ.);

За оригінальність, рідкість і труднодоступність при збиранні едельвейс став емблемою альпінізму (з газ.).

2. Предмет, жива істота, явище і т. ін., що бувають, трапляються рідко.

Відзначалася ця місцевість від інших подільських сіл перш за все тим, що була з трьох боків оперізана річкою, за якою тягнулись ліси, – велика рідкість у тих краях (Ірина Вільде);

Тут же росте цікавий поодинокий екземпляр тюльпанового дерева, очевидно, посаджений як ботанічна рідкість уже в нинішньому столітті (з наук.-попул. літ.);

[Фрау Вурст:] Дуже приємно, що хоч ви, пане Таубе, не розучилися говорити компліменти. В наші часи це така рідкість (В. Собко).

(1) Бібліографі́чна рі́дкість – про рідкісну книгу або видання.

Більш повне видання його [І. Нечуя-Левицького] творів, розпочате у нас в 20-х роках, залишилось незакінченим і стало бібліографічною рідкістю (з наук. літ.).

○ (2) На рі́дкість, у знач. присл. – дуже, надзвичайно.

Вона [природа] його наділила на рідкість розкішним красномовством (М. Стельмах);

(3) Не рі́дкість, у знач. присл. – часто буває, трапляється.

◇ (4) Музе́йна рі́дкість – про щось старовинне, рідкісне.