різнути
РІЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод.
1. Однокр. до рі́зати 1–3, 5–13.
Іван взяв хижака лівою рукою за довгу зубасту морду .. і легко різнув ножем по м'якій сріблястій шиї (П. Колесник);
Крізь голе галуззя вдалині різнув очі свіжою синню великий, під бляхою, дім Варчуків, неначе втиснутий у вигнуте півколо лісу (М. Стельмах);
В залі затихло. Музика різнула мазура. Серця всім підстрибнули живим сріблом (І. Микитенко);
– Та коли б! – гірко промовила та [Христя]. – Що коли б? – спитався Кирило. – Утопитись? – Атож! – різнула Христя, утираючи сльозу (Панас Мирний).
2. фам. Сильно вдарити кого-небудь.
Погнавшись за Грицьком, він замахнувся лозиною, щоб влучити по плечах, а різнув по уху [вуху] (С. Васильченко).
◇ (1) Різну́ти ву́ха (д) див. рі́зати;
(2) Різну́ти ву́хо (д) див. рі́зати;
Як (мов, ні́би і т. ін.) хто різну́в (різону́в, кольну́в, шпигону́в і т. ін.) [ноже́м (серпо́м)] [у се́рце (по се́рцю)] див. хто¹.
Значення в інших словниках
- різнути — різну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- різнути — див. різати Словник синонімів Вусика
- різнути — [р'ізнутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -зни, -з(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
- різнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. 1》 Однокр. до різати 1-3), 5-13). 2》 фам. Сильно вдарити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різнути — рі́зати ву́хо (ву́ха, слух) кому, чим і без додатка. 1. Неприємно вражати слух своїм грубим, різким або невправним звучанням. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали. А їхні голоси високі, неодностайні, різали вухо дзвінким і гострим склом (І. Фразеологічний словник української мови
- різнути — РІ́ЗАТИ (чимсь гострим розділяти що-небудь на частини, подрібнювати тощо), НАРІЗА́ТИ (НАРІ́ЗУВАТИ), КРА́ЯТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), КРЕ́МСАТИ розм., КАРБУВА́ТИ заст.; БАТУВА́ТИ розм. (великими шматками); ЧИ́КАТИ розм., ЧИКРИ́ЖИТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- різнути — РІЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. 1. Однокр. до рі́зати 1-3, 5-13. Іван взяв хижака лівою рукою за довгу зубасту морду.. і легко різнув ножем по м’якій сріблястій шиї (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
- різнути — Різнути, -ну, -неш гл. 1) см. різати. 2) Ударить, хватить. Узяв дручок та як різне його по голові, що трохи очі не повилазили. Рудч. Ск. І. 68. Словник української мови Грінченка