1. Словник української мови в 11 томах

різнути

РІЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка.

1. Однокр. до рі́зати 1-3, 5-13.

Іван взяв хижака лівою рукою за довгу зубасту морду.. і легко різнув ножем по м’якій сріблястій шиї (Кол., Терен.., 1959, 39);

Крізь голе галуззя вдалині різнув очі свіжою синню великий, під бляхою, дім Варчуків, неначе втиснутий у вигнуте півколо лісу (Стельмах, II, 1962, 365);

В залі затихло. Музика різнула мазура. Серця всім підстрибнули живим сріблом (Мик., II, 1957, 60);

— Та коли б! — гірко промовила та [Христя]. — Що коли б? — спитався Кирило. — Утопитись? — Атож! — різнула Христя, утираючи сльозу (Мирний, III, 1965, 68).

◊ Різну́ти по се́рцю див. се́рце.

2. фам. Сильно вдарити кого-небудь.

Погнавшись за Грицьком, він замахнувся лозиною, щоб влучити по плечах, а різнув по уху (Вас., Вибр., 1954, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різнути — різну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. різнути — див. різати Словник синонімів Вусика
  3. різнути — [р'ізнутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -зни, -з(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. різнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. 1》 Однокр. до різати 1-3), 5-13). 2》 фам. Сильно вдарити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. різнути — РІЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Однокр. до рі́зати 1–3, 5–13. Іван взяв хижака лівою рукою за довгу зубасту морду .. і легко різнув ножем по м'якій сріблястій шиї (П. Словник української мови у 20 томах
  6. різнути — рі́зати ву́хо (ву́ха, слух) кому, чим і без додатка. 1. Неприємно вражати слух своїм грубим, різким або невправним звучанням. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали. А їхні голоси високі, неодностайні, різали вухо дзвінким і гострим склом (І. Фразеологічний словник української мови
  7. різнути — РІ́ЗАТИ (чимсь гострим розділяти що-небудь на частини, подрібнювати тощо), НАРІЗА́ТИ (НАРІ́ЗУВАТИ), КРА́ЯТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), КРЕ́МСАТИ розм., КАРБУВА́ТИ заст.; БАТУВА́ТИ розм. (великими шматками); ЧИ́КАТИ розм., ЧИКРИ́ЖИТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  8. різнути — Різнути, -ну, -неш гл. 1) см. різати. 2) Ударить, хватить. Узяв дручок та як різне його по голові, що трохи очі не повилазили. Рудч. Ск. І. 68. Словник української мови Грінченка