рішуче
РІШУ́ЧЕ, присл.
1. Присл. до рішу́чий 1, 2, 4.
[Адмірал:] У нього вчитись треба, як діяти рішуче і точно (О. Корнійчук);
Дійсно, окрилений дядьковим листом, Павло твердо вирішив, нарешті, рішуче поговорити з Людмилою (А. Головко).
2. розм. Зовсім, цілком.
Маріцца рішуче перемінилася в відносинах до неї (М. Коцюбинський);
Рішуче помилково він потрапив до сутани; йому далеко більше до лиця була б якщо не кольчуга, то, в усякому разі, плащ народного трибуна (Г. Хоткевич);
Два запорожці рішуче розійшлися в поглядах (О. Довженко);
// Без сумніву, безперечно.
Ні, він [син хазяйки] рішуче має до нас симпатію, що видко з його обличчя (М. Коцюбинський).
3. Категорично, твердо, не вагаючись.
– Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено, – рішуче одказав Омелько... (Панас Мирний);
Була така думка, щоб Абдулаєва взагалі перевести в роту постачання. Але він від цього рішуче відмовився (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- рішуче — рішу́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- рішуче — пр., категорично, твердо, без вагань; (відмовляти) сов. навідріз; (діяти) безстрашно, сміливо; і всі пох. від РІШУЧИЙ. Словник синонімів Караванського
- рішуче — присл. 1》 Присл. до рішучий 1), 2), 4). 2》 Зовсім, цілком. || Без сумніву, безперечно. 3》 Категорично, твердо, не вагаючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рішуче — Гостро, зважно, самопевно, твердо, непохитно, непорушно, незломно, притьма, притьмом, конче, доконче, див. категорично, навідріз, енергійно Словник чужослів Павло Штепа
- рішуче — Рішу́че, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рішуче — РІШУ́ЧЕ, присл. 1. Присл. до рішу́чий 1, 2, 4. [Адмірал:] У нього вчитись треба, як діяти рішуче і точно (Корн., І, 1955, 54); Дійсно, окрилений дядьковим листом, Павло твердо вирішив, нарешті, рішуче поговорити з Людмилою (Головко, II, 1957, 474). Словник української мови в 11 томах