рішучий

РІШУ́ЧИЙ, а, е.

1. Сміливий, непохитний у своїх рішеннях, діях, вчинках.

Хома ходив од хати до хати. – Як вдарять у дзвони – виходь. Хто не вийде, буду палити. Він був рішучий; видко було, що він не жартує (М. Коцюбинський);

Попереду летів він сам – рішучий, дужий, безжальний (С. Скляренко);

– Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог (Григорій Тютюнник);

// Який виражає сміливість, непохитність людини, свідчить про її впевненість, твердість характеру і т. ін.

І уявляється перед моїми зажмуреними очима пан становий з його завжди червоним обличчям та рішучим поглядом його жартівливо-лукавих очей (Панас Мирний);

Все це сказано було поволі, хоча слабим, але рівним і рішучим голосом (І. Франко);

Незабаром в передпокій увійшла рішучою ходою немолода лікарка (М. Стельмах).

2. Дуже наполегливий, сильний, енергійний, завзятий.

Січовики своїм рішучим нападом збили Гульського (Іван Ле);

Роман, не гаючись, рішучим стрибком вискочив з окопу (О. Гончар);

– А є такі, що держава для них – мельниця з калачами .. Отаких людей треба ненавидіти і вести з ними рішучу боротьбу (Григорій Тютюнник);

// Який виражає різке заперечення; категоричний.

– За дорученням фракції соціал-демократів більшовиків я заявляю рішучий протест проти цього зухвалого порушення самих основ свободи і демократії (А. Головко).

3. Найважливіший, найістотніший для дальшого ходу, розвитку чого-небудь, для перелому в чомусь; вирішальний.

Ватя кинулась прибиратись та причісуватись. Для неї здалося, що того дня настане для неї якась рішуча хвиля (І. Нечуй-Левицький);

Нарешті він раз зважився на рішучий крок (І. Франко);

Ця хвилина стала рішучою в мойому [моєму] житті, це був момент мого революційного хрещення. Широко розкрилися мої очі на всю безконечну неправду, на державний гніт (Г. Хоткевич).

4. Який становить собою певне рішення; остаточний.

Люба мамочко! Ото я тепер знов задумалась над своїми подорожами, та ще якось нічого рішучого не видумала (Леся Українка);

Настя, здається, любила його, але якось не важилась сказати йому рішуче слово (М. Коцюбинський).

5. розм., рідко. Який не викликає сумніву; очевидний, явний.

В його очах горіла рішуча лють (Іван Ле);

– Корівчину б купити, щоб хоч один хвіст був у нашому господарстві. – Краще коня .. – Можна й коня, – погоджується він і знову міцніше пригортає Мар'яну. Але вона раптом вислизає з його рук, і все її обличчя береться рішучою радістю (М. Стельмах).