1. Словник синонімів української мови

рішучий

ВИРІША́ЛЬНИЙ (який приводить до завершення, до закінчення чого-небудь), ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, ОСТАТО́ЧНИЙ, ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ. Полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); Був концерт... не концерт, а генеральна репетиція (І. Нечуй-Левицький); Там починався остаточний і вирішальний бій (Ю. Яновський); Останній наступ я веду на римські легіони (В. Сосюра); Нарешті він раз зважився на рішучий крок (І. Франко).

ОСТАТО́ЧНИЙ (який не підлягає зміні, перегляду або скасуванню — про рішення, відповідь і т. ін.), ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ, БЕЗПОВОРО́ТНИЙ підсил., ДОКОНЕ́ЧНИЙ. Після школи піду в медичний. Уже ніяких вагань, рішення остаточне (О. Донченко); Остаточний вирок; (Річард:) Скажи їй тільки: вороття немає. (Джонатан:) І се останнє слово? (Річард:) Так, останнє (Леся Українка); Настя, здається, любила його, але якось не важилась сказати йому рішуче слово (М. Коцюбинський); Рішуча відмова; Вирішення покинути "Березову дачу.." було твердим і безповоротним (В. Козаченко); Це рішення з'явилося ще там, на командному пункті.., і тільки тепер оформилося, стало ясним, окресленим і доконечним (В. Собко).

РІШУ́ЧИЙ (сміливий, непохитний у своїх рішеннях, діях, вчинках; який виражає ці якості), ЗВАЖЛИ́ВИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст. (завзятий, стійкий у здійсненні, досягненні певної мети); БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ, БЕЗГЛЯ́ДНИЙ діал. (який не зважає на будь-які застереження, обставини тощо). Був Степан Пасюга рішучий, відважний (Є. Гуцало); Увечері за чаєм Софія мала зважливий вираз лиця (Леся Українка); Він тепер є таким, яким він є. Безоглядний і до нестями самозакоханий (Ірина Вільде); Зачали розходитися слухи, що суддя злий, гострий і безглядний чоловік... (Н. Кобринська).

РІШУ́ЧИЙ (про вимогу, наказ, тон і т. ін.), КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, ТВЕРДИ́Й, БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст. Я переконував свого хазяїна таким рішучим тоном, що він, врешті, засміявся, не розуміючи мене, але бійки не продовжував (Ю. Яновський); Дратував мене і тон, яким я розмовляв з Вітею: канцелярська і категорична форма моїх звернень і вимог (Я. Гримайло); Олену шокує самовпевнений, безапеляційний тон Оксани (Ірина Вільде); — Брешеш! — сказав беззаперечним тоном баришник (А. Шиян); Ультимативні вимоги; Така сміливість трохи стурбувала стару Каралаєву. Вона почула не м'який, а вже інший, наважливий, твердий тон в його словах (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рішучий — (який виявляє категоричність) твердий, категоричний, (який не терпить заперечення) безапеляційний, беззаперечний, книжн. ультимативний. Словник синонімів Полюги
  2. рішучий — рішу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. рішучий — Рішу́чий. Категоричний. Рішучий висновок — се силльогістичний висновок, зложений із трьох рішучих присудів. Він опираєть ся на основі: що прислугує родови, те прислугує і ґатункови, а що противить ся родови... Українська літературна мова на Буковині
  4. рішучий — Сміливий, безстрашний, р. наважливий, с. безоглядний, відчайдушний; (протест) категоричний; (норов) незламний, непохитний; (- ходу) упевнений, твердий; (бій) безкомпромісний, завзятий, непримиренний, п. останній; (наступ) наполегливий; (поворіт) переломний, переломовий, вирішальний, кардинальний. Словник синонімів Караванського
  5. рішучий — див. завзятий; хоробрий Словник синонімів Вусика
  6. рішучий — -а, -е. 1》 Сміливий, непохитний у своїх рішеннях, діях, вчинках. || Який виражає сміливість, непохитність людини, свідчить про її впевненість, твердість характеру і т. ін. 2》 Дуже наполегливий, сильний, енергійний, завзятий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. рішучий — РІШУ́ЧИЙ, а, е. 1. Сміливий, непохитний у своїх рішеннях, діях, вчинках. Хома ходив од хати до хати. – Як вдарять у дзвони – виходь. Хто не вийде, буду палити. Він був рішучий; видко було, що він не жартує (М. Словник української мови у 20 томах
  8. рішучий — Рішу́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рішучий — РІШУ́ЧИЙ, а, е. 1. Сміливий, непохитний у своїх рішеннях, діях, вчинках. Хома ходив од хати до хати. — Як вдарять у дзвони — виходь. Хто не вийде, буду палити. Він був рішучий; видко було, що він не жартує (Коцюб. Словник української мови в 11 томах