1. Словник української мови у 20 томах

саботажник

САБОТА́ЖНИК, а, ч.

Той, хто саботує, вдається до саботажу.

Тут, у Берліні, лишиться тільки невелика, але цілком певна частина для дезинфекції міста й населення. Цебто: всіх провідників, всі непевні з якого-небудь погляду елементи, помічених саботажників і так далі вивішати по всьому Берліну (В. Винниченко);

На розпеченому вугіллі, він повинен був спектися, але чомусь не спікся. – Як поживаєте, саботажники? – заходячи в хату, питає Микола Хащуватий. – Саботуєте? (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саботажник — сабота́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. саботажник — -а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. саботажник — Сабота́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. саботажник — САБОТА́ЖНИК, а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу. Необхідні екстрені заходи боротьби з контрреволюціонерами і саботажниками (Ленін, 35, 1973, 150); Грізно клялися [делегати], що твердою рукою молота і плуга візьмуть саботажників за горло (Гончар, II, 1959, 187). Словник української мови в 11 томах