1. Орфографічний словник української мови

саботажник

сабота́жник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саботажник — -а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. саботажник — САБОТА́ЖНИК, а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу. Тут, у Берліні, лишиться тільки невелика, але цілком певна частина для дезинфекції міста й населення. Словник української мови у 20 томах
  3. саботажник — Сабота́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. саботажник — САБОТА́ЖНИК, а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу. Необхідні екстрені заходи боротьби з контрреволюціонерами і саботажниками (Ленін, 35, 1973, 150); Грізно клялися [делегати], що твердою рукою молота і плуга візьмуть саботажників за горло (Гончар, II, 1959, 187). Словник української мови в 11 томах