садовий
САДО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до сад.
Дожидали пани якогось празника собі, сад прибирали – загадали чоловіків пригнати на ту садову роботу (Марко Вовчок);
– Глянь, як тебе, дівчину просту, привітали!.. Ти їм наче садових пахощів з України з собою занесла (П. Куліш);
Світлий промінь пада В садову гущінь (П. Грабовський);
Краса садова, наче чаром, обмила, обхопила Христю (Панас Мирний);
// Який займається роботою в саду.
Колись, як тільки народився колгосп, у садовій бригаді було п'ять пар роботящих рук, а тепер – вісімдесят (з газ.);
// Признач. для робіт у саду, для його догляду.
Садові ножиці (секатор) застосовують переважно для зрізування тонких гілок у дерев, смородини, аґрусу (з наук.-попул. літ.);
Батько тримав садову лійку (Ю. Смолич);
// Признач. для саду, який міститься в саду, розташований у ньому чи навколо нього.
В тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки (І. Франко);
Міріам нишком крадеться попід садовим муром (Леся Українка);
Я встаю і йду садовою доріжкою (П. Колесник).
2. Який вирощують у саду; культивований; протилежне дикорослий.
На довгому дроті колихався цілий оберемок цвітних [кольорових] ліхтарів. Трохи не кожна гілка убогого садового дерева горіла своїм вогнем (Панас Мирний);
– То панночці пролісків простих схотілось? Їх в місті немає ніде! Тут тільки садо́ві квітки (Леся Українка);
Садові, або культурні, троянди є результатом копіткої багатовікової праці людини (з наук.-попул. літ.);
* Образно. – Ох ти [Одарочко], моя квіточка садовая, – скрикнула мати (Панас Мирний);
// Який живе, водиться в саду.
Розмова двох вчених відбувалась у самій гущавині запашного яблуневого цвіту, під гудіння бджіл і веселе цвірінькання садових пташок (О. Довженко);
// Уживається як складова частина назв рослин, птахів.
На узбережжі Чорного і Каспійського морів є рослини, які розкидають своє насіння. Називають їх перець-пирскач або садовий бальзамін (з наук.-попул. літ.);
Складаючи букет, слід пам'ятати, що не всі рослини терплять сусідство. Гвоздики і садові ротики – швидко в'януть (з наук.-попул. літ.);
Садовий жасмин;
Садова вівсянка.
3. Стос. до садівництва (у 1 знач.); садівницький, садівничий.
Настала весна. Великі спустошення спричинили морози в садовому господарстві Середньої Росії (О. Довженко);
Мав методи, признаться, старожитні Тодось у садовому ремеслі (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- садовий — садо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- садовий — (ніж) садковий; (- алею) парковий; (- дерево) плодовий, не дикий; (- господарство) садівничий, садівницький. Словник синонімів Караванського
- садовий — [садовией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- садовий — -а, -е. 1》 Прикм. до сад. || Який займається роботою в саду. || Признач. для робіт у саду, для його догляду. || Признач. для саду, який міститься в саду, розташований у ньому чи навколо нього. Садовий вар. 2》 Якого вирощують у саду; культивований; прот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- садовий — Садо́ви́й, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- садовий — САДО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до сад. Дожидали пани якогось празника собі, сад прибирали — загадали чоловіків пригнати на ту садову роботу (Вовчок, І, 1955, 146); — Глянь, як тебе, дівчину просту, привітали!.. Словник української мови в 11 томах
- садовий — Садовий, -а, -е Садовый. Проклята їх на світі займанщина, не знатимуть дороги садової. К. Іов. 54. Словник української мови Грінченка