1. Словник української мови у 20 томах

садівник

САДІВНИ́К, а́, ч.

Фахівець із садівництва, особа, що вирощує та доглядає садові рослини.

Хлопці пустилися бігцем у сад, але, на їх нещастя, надійшов садівник (Л. Мартович);

Садівники Потоцького садили троянди, лілеї, гіацинти (Ю. Смолич);

* Образно. Курбас був гідним спадкоємцем, наслідувачем усіх кращих традицій театру Садовського, благородним садівником, який продовжував далі культивувати ті сади і зерна, які посадили його попередники (з наук. літ.);

* У порівн. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. садівник — садівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. садівник — Садівничий; Словник синонімів Караванського
  3. садівник — [сад'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іy Орфоепічний словник української мови
  4. садівник — -а, ч. Фахівець із садівництва, особа, що вирощує та доглядає садові рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. садівник — Садівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. садівник — САДІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із садівництва, особа, що вирощує та доглядає садові рослини. Хлопці пустилися бігцем у сад, але, на їх нещастя, надійшов садівник (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  7. садівник — Садівник, -ка м. Садовникъ. Камен. у. Єв. І. XX. 15. Словник української мови Грінченка