самовдоволено
САМОВДОВО́ЛЕНО.
Присл. до самовдово́лений.
– Ну, це справа безнадійна, – сказав Гудзій самовдоволено. – Вимога цілком законна! – почулись голоси з залу (А. Головко);
Боженька, здавалося, самовдоволено посміхався собі в бороду (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовдоволено — самовдово́лено прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- самовдоволено — Присл. до самовдоволений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовдоволено — САМОВДОВО́ЛЕНО. Присл. до самовдово́лений. — Ну, це справа безнадійна,— сказав Гудзій самовдоволено. — Вимога цілком законна! — почулись голоси з залу (Головко, II, 1957, 547); Боженька, здавалося, самовдоволено посміхався собі в бороду (Донч., III, 1956, 24). Словник української мови в 11 томах