самовипробування
САМОВИПРО́БУВАННЯ, я, с.
Який перевіряє свої власні сили, властивості, стан тощо, в певних умовах, визначаючи свою стійкість до зовнішнього впливу або здатність до дій, функціонування і т. ін. у певних умовах, за певних обставин.
САМОВИ́ПРОБУВАННЯ, я, с.
Те саме, що самовипро́бування.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовипробування — самови́пробування іменник середнього роду з відтінком закінченості дії самовипро́бування іменник середнього роду з відтінком незакінченої дії Орфографічний словник української мови