1. Словник української мови у 20 томах

самовладання

САМОВЛАДА́ННЯ, я, с.

Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність.

Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (Іван Ле);

– Я вже виплакалась допіру. – Мирослава звела обличчя з сухими очима і заговорила знову: – Марія Кирилівна мене потішала тим, що це з кожною спочатку буває отак, що самовладання не приходить одразу (А. Головко);

Наказувала собі [Тамара] бути спокійною, за всяких обставин не втрачати самовладання (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовладання — самовлада́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самовладання — Самоконтроль, самовлада, контроль <�влада> над собою. Словник синонімів Караванського
  3. самовладання — див. витримка Словник синонімів Вусика
  4. самовладання — -я, с. Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. самовладання — Самовлада, самовладність, самострим Словник чужослів Павло Штепа
  6. самовладання — ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко. Словник синонімів української мови
  7. самовладання — САМОВЛАДА́ННЯ, я, с. Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність. Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (Ле, Наливайко, 1957, 37); — Я вже виплакалась допіру. Словник української мови в 11 томах