самовладця
САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст.
Самодержець.
Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовладця — самовла́дця іменник чоловічого роду, істота самодержець арх. Орфографічний словник української мови
- самовладця — див. сваволя Словник синонімів Вусика
- самовладця — -і, ч., заст. Самодержець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовладця — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
- самовладця — САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст. Самодержець. Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (Загреб., Диво, 1968, 683). Словник української мови в 11 томах