1. Орфографічний словник української мови

самовладця

самовла́дця

іменник чоловічого роду, істота

самодержець

арх.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовладця — див. сваволя Словник синонімів Вусика
  2. самовладця — -і, ч., заст. Самодержець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовладця — САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст. Самодержець. Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. самовладця — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
  5. самовладця — САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст. Самодержець. Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (Загреб., Диво, 1968, 683). Словник української мови в 11 томах