самовідчужений
САМОВІДЧУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до самовідчу́жуватися.
Тішить повернення Сковороди. Не усамітненого дивака, замкненого в собі, самовідчуженого від українського життя, від рідного народу й усього світу, а філософа-новатора, виразника потреб народних (з публіц. літ.).
2. Який припиняє свої стосунки з ким-небудь; чужий кому-, чому-небудь за своїми поглядами, переконаннями, вчинками тощо.
Петро Іванович увійшов до вітальні – самовідчужений, з особливим спокійним поглядом, в якому .. на мить відбився інший, тільки йому відомий світ (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me