самов'язний

САМОВ'Я́ЗНИЙ, а, е, розм.

Зв”язаний ручним способом, не фабричного виробництва.

Самов”язна спідниця;

Ніжку заклав між лати, виліз на дах і потихеньку посунув униз. Дощ прав його, немов підвішену ганчір'яну ляльку, вітер шмагав і вертів, ніби закручував на самов'язнім мотузку. Коли небо зламала блискавиця, Сироватка зіщулився під дашком башти, мов мокрий горобець, а тільки-но згасла, швиденько поповз далі (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самов'язний — самов'я́зний прикметник Орфографічний словник української мови