самов'язний
САМОВ'Я́ЗНИЙ, а, е, розм.
Зв”язаний ручним способом, не фабричного виробництва.
Самов”язна спідниця;
Ніжку заклав між лати, виліз на дах і потихеньку посунув униз. Дощ прав його, немов підвішену ганчір'яну ляльку, вітер шмагав і вертів, ніби закручував на самов'язнім мотузку. Коли небо зламала блискавиця, Сироватка зіщулився під дашком башти, мов мокрий горобець, а тільки-но згасла, швиденько поповз далі (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самов'язний — самов'я́зний прикметник Орфографічний словник української мови