самодержавець

Значення в інших словниках

1. самодержавець — самодержа́вець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
2. самодержавець — -вця, ч., заст. Самодержець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самодержавець — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
4. самодержавець — САМОДЕРЖА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Самодержець. — Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Шевч., II, 1963, 405). Словник української мови в 11 томах
5. самодержавець — Самодержавець, -вця м. Самодержець. Шевч. ІІ. 245. Словник української мови Грінченка