1. Словник української мови у 20 томах

самокритичність

САМОКРИТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. самокрити́чний.

Його мова-“мовчання” відкриває якусь особливу внутрішню енергію діалогічної комунікації. Структурний принцип організації побудови головних персонажів обумовлюється ліричним суб'єктом, реалізуючись у сповільненій оповіді, для якої характерна не поемна “героїзація”, а романна “самокритичність” (із журн.);

За Ю. Шерехом, спогади тієї когорти мемуаристів, навіть в меншості, яка “зуміла зберегти цупкість до життя, молодість душі, розуміння історичних і психологічних процесів..,” мають право на визнання прийдешніх поколінь і характеризуються “доброзичливою самокритичністю” (із журн.);

Дух самокритичності.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самокритичність — самокрити́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самокритичність — -ності, ж. Властивість за знач. самокритичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самокритичність — САМОКРИТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. самокрити́чний. Тут [на нараді] панував справді ленінський дух самокритичності, високої вимогливості (Рад. Укр., 11.IV 1963, 2). Словник української мови в 11 томах