1. Словник української мови у 20 томах

самоліквідація

САМОЛІКВІДА́ЦІЯ, ї, ж.

Ліквідація, що відбувається внаслідок занепаду, непотрібності та ін. чого-небудь.

Так і зачах [Марковський] після самоліквідації консисторії й через два роки вмер (Іван Ле);

Найжахливіше для мене в полюванні – це та мисль, що “на гріх майстра нема”, і це останнє часто так отруює мені найкращі хвилини, що я навіть зрідка думаю про свою, так би мовити, мисливську самоліквідацію (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоліквідація — самоліквіда́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самоліквідація — -ї, ж. 1》 Ліквідація кого-, чого-небудь за власною ініціативою. 2》 Ліквідація, що відбувається внаслідок занепаду, непотрібності і т. ін. чого-небудь. 3》 Запланований вибух ракети, торпеди та ін., які не вразили ціль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоліквідація — САМОЛІКВІДА́ЦІЯ, ї, ж. Ліквідація, що відбувається внаслідок занепаду, непотрібності та ін. чого-небудь. Так і зачах [Марковський] після самоліквідації консисторії й через два роки вмер (Ле, Міжгір’я, 1953, 24)... Словник української мови в 11 томах