1. Словник української мови в 11 томах

самоліквідація

САМОЛІКВІДА́ЦІЯ, ї, ж. Ліквідація, що відбувається внаслідок занепаду, непотрібності та ін. чого-небудь.

Так і зачах [Марковський] після самоліквідації консисторії й через два роки вмер (Ле, Міжгір’я, 1953, 24);

Зростання авторитету Комуністичної партії серед українських трудящих мас, особливо серед селянства, привело до самоліквідації цієї дрібнобуржуазної, націоналістичної партії [боротьбістів] (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоліквідація — самоліквіда́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самоліквідація — -ї, ж. 1》 Ліквідація кого-, чого-небудь за власною ініціативою. 2》 Ліквідація, що відбувається внаслідок занепаду, непотрібності і т. ін. чого-небудь. 3》 Запланований вибух ракети, торпеди та ін., які не вразили ціль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоліквідація — САМОЛІКВІДА́ЦІЯ, ї, ж. Ліквідація, що відбувається внаслідок занепаду, непотрібності та ін. чого-небудь. Так і зачах [Марковський] після самоліквідації консисторії й через два роки вмер (Іван Ле); Найжахливіше для мене в полюванні – це та мисль... Словник української мови у 20 томах