1. Словник української мови у 20 томах

самообманний

САМООБМА́ННИЙ, а, е.

Стос. до самообману;

// Викликаний, зумовлений самообманом.

Відчула себе [Наталя] поруч з ним маленькою, мізерною, звичайною селючкою, яка тішила себе самообманними почуттями вищості над усім і всіма (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самообманний — самообма́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самообманний — -а, -е. Стос. до самообману. || Викликаний, зумовлений самообманом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самообманний — САМООБМА́ННИЙ, а, е. Стос. до самообману; // Викликаний, зумовлений самообманом. Відчула себе [Наталя] поруч з ним маленькою, мізерною, звичайною селючкою, яка тішила себе самообманними почуттями вищості над усім і всіма (Збан., Сеспель, 1961, 421). Словник української мови в 11 томах