1. Словник української мови у 20 томах

самопочуття

САМОПОЧУТТЯ́, я, с.

Загальний фізичний та моральний стан людини, який залежить від її здоров'я і настрою в даний момент.

Песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (М. Коцюбинський);

В нашій флорі є чимало рослинних видів, які можуть негативно впливати на самопочуття людини. Так, квіти конвалії, магнолії, листки евкаліпта викликають біль голови (з наук.-попул. літ.);

– Шарль! Як самопочуття? Що ти носа повісив? Вперше таким тебе бачу (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопочуття — самопочуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самопочуття — -я, с. Загальний фізичний та моральний стан людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самопочуття — III. СТАН (сукупність ознак, характерних для людини у фізичному або психічному відношенні в якийсь момент, період), САМОПОЧУТТЯ́. — Отаким був. Діляцтво живий світ, було, заступило. Жив у стані такої нагвинченості, що людей не помічав, себе не бачив (О. Словник синонімів української мови
  4. самопочуття — Самопочуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. самопочуття — САМОПОЧУТТЯ́, я, с. Загальний фізичний та моральний стан людини, який залежить від її здоров’я і настрою в даний момент. Песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (Коцюб. Словник української мови в 11 томах