самотужки
САМОТУ́ЖКИ, присл.
Без сторонньої допомоги, керівництва, підтримки і т. ін.; самостійно.
Статуї великі, запрігшись, возить [раб] самотужки (Леся Українка);
Дядьки притягли її сюди самотужки: поранених коней довелося випрягти (О. Гончар);
Тут його Олександр зняв з коня і допоміг дійти до ліжка, бо самотужки він уже не міг і кроку ступити (В. Гжицький);
Лариса Петрівна не вчилася в школі, вона самотужки здобула різнобічну освіту (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самотужки — самоту́жки прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- самотужки — пр., самостійно, власними силами, без помочі, своїми руками. Словник синонімів Караванського
- самотужки — присл. Без сторонньої допомоги, керівництва, підтримки і т. ін.; самостійно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самотужки — Самоту́жки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самотужки — САМОТУ́ЖКИ, присл. Без сторонньої допомоги, керівництва, підтримки і т. ін.; самостійно. Статуї великі, запрігшись, возить [раб] самотужки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- самотужки — Самотужки нар. Собственными силами, усиліями. Сим. 20. Грин. І. 4. Так він ото самотужки і порося уклав? А тож! Кобел. у. Ми з сестрою возимо зімою до річки сорочки прать не конем, а так, самотужки санки тягнемо. Пирят. у. Словник української мови Грінченка