1. Словник української мови в 11 томах

самотужки

САМОТУ́ЖКИ, присл. Без сторонньої допомоги, керівництва, підтримки і т. ін.; самостійно.

Статуї великі, запрігшись, возить [раб] самотужки (Л. Укр., І, 1951, 253);

Дядьки притягли її сюди самотужки: поранених коней довелося випрягти (Гончар, II, 1959, 29);

Тут його Олександр зняв з коня і допоміг дійти до ліжка, бо самотужки він уже не міг і кроку ступити (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 268);

Лариса Петрівна не вчилася в школі, вона самотужки здобула різнобічну освіту (Літ. Укр., 19.ІІІ 1963, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самотужки — самоту́жки прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самотужки — пр., самостійно, власними силами, без помочі, своїми руками. Словник синонімів Караванського
  3. самотужки — присл. Без сторонньої допомоги, керівництва, підтримки і т. ін.; самостійно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самотужки — САМОТУ́ЖКИ, присл. Без сторонньої допомоги, керівництва, підтримки і т. ін.; самостійно. Статуї великі, запрігшись, возить [раб] самотужки (Леся Українка); Дядьки притягли її сюди самотужки: поранених коней довелося випрягти (О. Словник української мови у 20 томах
  5. самотужки — Самоту́жки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. самотужки — Самотужки нар. Собственными силами, усиліями. Сим. 20. Грин. І. 4. Так він ото самотужки і порося уклав? А тож! Кобел. у. Ми з сестрою возимо зімою до річки сорочки прать не конем, а так, самотужки санки тягнемо. Пирят. у. Словник української мови Грінченка