самітник
САМІ́ТНИК, рідше САМО́ТНИК, а, ч.
1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері тощо; пустельник; відлюдник.
– Зараз я подібний до нещасного самітника, який блукає в пустелі і, помираючи від спраги, лиже солонці й каміння сухим язиком (І. Волошин);
* У порівн. Він жив, як самітник;
// у знач. присл. самі́тником. Відлюдно; не спілкуючись ні з ким; як самітник.
Сороковий рік життя, так як і тридцять дев'ятий, і тридцять восьмий, починатиму зовсім інакше. Відлюдьком, самітником (І. Франко);
Поет народу – син народу – Йде навстріч ворогам своїм, Йде не самітником безплодним [безплідним], Протухлим в цвілій самоті, – Іде він речником народним, Упевненим в своїй путі (М. Бажан);
– Ось у цій тиші прожив я самітником два роки, – не без самозадоволення повчає професор своїх вихованців (О. Довженко).
2. перен. Той, хто живе самітно або тримається осторонь від інших людей; відлюдько.
В житті не був Іван Іванович ні самотником, ні диваком-учителем, для якого не існує нічого, опріч його школи. Він любив хороше товариство (М. Рильський);
– Я дозволю собі запросити вас до моєї господи .. Буду безмірно радий, коли в мою скромну хату мисливця і самітника ступите ви (Н. Рибак).
Значення в інших словниках
- самітник — (людина, що на самоті прирекла себе служінню Богові) відлюдник, пустельник, пустинник, аскет, скитник, печерник. Словник синонімів Полюги
- самітник — самі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- самітник — Печерник, пустельник, відлюдник, відлюдько, АНАХОРЕТ. Словник синонімів Караванського
- самітник — див. відлюдкуватий; одинокий Словник синонімів Вусика
- самітник — самотник, -а, ч. 1》 Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері тощо; пустельник; відлюдник. || у знач. присл. самітником. Відлюдно; не спілкуючись ні з ким; як самітник. 2》 перен. Той, хто живе самітно або тримається осторонь від інших людей; відлюдько. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самітник — ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Словник синонімів української мови
- самітник — Самі́тник, -ка; -ники; -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самітник — САМІ́ТНИК, рідше САМО́ТНИК, а, ч. 1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці — в пустелі, печері тощо; пустельник; відлюдник. Словник української мови в 11 томах
- самітник — самітник (самець) (укр.) Несуча колода фронтону дерев'яної будівлі. Архітектура і монументальне мистецтво
- самітник — Самітник, -ка м. Одинокій человѣкъ, человѣкъ, живущій уединенно, отшельникомъ. Він у Київі, яко артист, буде самітником. К. ХП. 18. Самітником, та ще й сумним собі живе. Г. Барв. 477. Словник української мови Грінченка