сановито
САНОВИ́ТО.
Присл. до санови́тий 2.
Отож, було, мов генерал, Максим сановито Прибереться у неділю Та й пошкандибає У храм божий (Т. Шевченко);
Взяв [Пороша] Зою під руку й сановито повів до хати, щоб бачили, що він тут не гість, а хазяїн на віки вічні... (В. Земляк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сановито — санови́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сановито — Присл. до сановитий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сановито — САНОВИ́ТО. Присл. до санови́тий 2. Отож, було, мов генерал, Максим сановито Прибереться у неділю Та й пошкандибає У храм божий (Шевч., II, 1963, 273); Взяв [Пороша] Зою під руку й сановито повів до хати, щоб бачили, що він тут не гість, а хазяїн на віки вічні… (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 369). Словник української мови в 11 томах