саранча
САРАНЧА́, і́, ж., рідко.
Те саме, що сарана́.
Обсядуть його старики, слухають, що він розказує про саранчу, як колись налітала у старовину (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ади, саранча, лиш хліба, та й хліба, та й хліба! А відки ж я тобі того хліба наберу?! (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- саранча — -і, ж., рідко. Те саме, що сарана. Великий тлумачний словник сучасної мови
- саранча — САРАНЧА́, і́, ж., рідко. Те саме, що сарана́. Обсядуть його старики, слухають, що він розказує про саранчу, як колись налітала у старовину (Кв.-Осн., II, 1956, 480); — Ади, саранча, лиш хліба, та й хліба, та й хліба! А відки ж я тобі того хліба наберу?! (Стеф., І, 1949, 138). Словник української мови в 11 томах