1. Словник української мови в 11 томах

саранча

САРАНЧА́, і́, ж., рідко. Те саме, що сарана́.

Обсядуть його старики, слухають, що він розказує про саранчу, як колись налітала у старовину (Кв.-Осн., II, 1956, 480);

— Ади, саранча, лиш хліба, та й хліба, та й хліба! А відки ж я тобі того хліба наберу?! (Стеф., І, 1949, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саранча — -і, ж., рідко. Те саме, що сарана. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. саранча — САРАНЧА́, і́, ж., рідко. Те саме, що сарана́. Обсядуть його старики, слухають, що він розказує про саранчу, як колись налітала у старовину (Г. Квітка-Основ'яненко); – Ади, саранча, лиш хліба, та й хліба, та й хліба! А відки ж я тобі того хліба наберу?! (В. Стефаник). Словник української мови у 20 томах