1. Словник української мови у 20 томах

сваволити

СВАВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок.

Діяти, поводитися, робити щось на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших.

Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась .. Парубок чудувався з того дива, садовив на санки інших дівчат і так сваволив біля колеса, що над ставом увесь час стояв дівочий вереск (М. Стельмах);

* Образно. – Невже нічого не можна вигадати? – хвилювалися діти. – Дикий вітер сваволить, а люди нічого не можуть зробити? (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сваволити — сваво́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сваволити — див. кривдити; пустувати Словник синонімів Вусика
  3. сваволити — -лю, -лиш, недок. Діяти, поводитися, робити щось на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сваволити — БЕШКЕТУВА́ТИ (грубо порушувати загальноприйняті норми моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВУВАТИ, РОЗБІ́ЙНИЧАТИ підсил. розм.; СВАВО́ЛИТИ, СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ розм. (діяти на власний розсуд, ні на кого й ні на що не зважаючи). Словник синонімів української мови
  5. сваволити — Сваво́лити, -во́лю, -лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сваволити — СВАВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок. Діяти, поводитися, робити щось на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших. Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась.. Словник української мови в 11 томах
  7. сваволити — Сваво́лити, -лю, -лиш гл. Своевольничать. Словник української мови Грінченка