свавілля

СВАВІ́ЛЛЯ, я, с.

1. Необмежена влада, відсутність законності, справедливості.

На Сенатській площі ніби досі ще лунає голос декабристів і перший постріл Кюхельбекера – бунтаря проти деспотичного свавілля царату (Іван Ле);

Оповідали втікачі про свавілля шляхетське, і від тих розповідей стрільці гнівом запалювалися лютим (Н. Рибак);

Ян Гус зазнав долі вигнанця, до самої глибини пізнав папське свавілля (Ю. Мельничук);

Його відлюдна вдача не погасила буйної веселості панства, не стримала його невгамовного свавілля (З. Тулуб).

2. Схильність діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовілля.

Практичне здійснення вимог навіть ліберального цензурного статуту 1804 р. не виключало свавілля з боку особливо запопадливих цензорів (з наук. літ.);

// Відображення явищ реальної дійсності, що ґрунтується лише на власному, часто спотвореному, сприйнятті, відступ від правди життя (у творах мистецтва тощо).

Імпресіоністичному методові, який веде до суб'єктивного свавілля художника і відриву мистецтва від широкого глядача, він [І. Франко] протиставляє вимогу об'єктивного і правдивого відображення дійсності (з наук. літ.);

Художник, замість погрозливої войовничості, надав його обличчю відкрито веселого, доброго, зовсім гуманного виразу .. Незважаючи на таке свавілля, Хома, розглянувши свій портрет, був задоволений (О. Гончар).

3. Свавільна поведінка, свавільний вчинок.

Мати Лукія серцем за дочку мліла, застерігала від свавілля (К. Гордієнко);

Одного разу весною, зо-дягши поверх білизни піжаму, втік [Дорош] із пораненими в місто, щоб поблукати по туманних вулицях Ленінграда .. Його вилаяли за таке свавілля, але лікували справно (Григорій Тютюнник);

Було б добре, якби хтось із учорашніх знайомих опинився в таборі, як він вирушатиме .. Тоді б Нур не наважився на якесь свавілля, побоявся б (Д. Ткач).